Рибалко Костянтин, керівник АО «Веріті Груп»

Агрохолдинг МХП розмістив новий випуск єврооблігацій на $450 млн зі ставкою 10,5 % та терміном погашення у 2029 році. Це перший новий випуск єврооблігацій української компанії після повномасштабної війни (без врахування окремих реструктуризаційних випусків).

Що це означає для ринку України

1. Сигнал довіри міжнародних інвесторів

Успішне розміщення показує, що іноземні інвестори готові купувати боргові інструменти українського бізнесу навіть у складних умовах війни та невизначеності. Це свідчить про зростання довіри до корпоративного сектору України.

2. Відкриття або відродження ринку

Ситуація з МХП може відкрити вікно на міжнародний борговий ринок для інших українських компаній, стимулюючи нові випуски та залучення капіталу за кордоном.

3. Менше ризику для компаній

Рефінансування старих боргів — це крок уперед у стабілізації фінансової структури компаній.

4. Позитивний сигнал для акцій і ринку

Новина про розміщення та план викупу старих бондів позитивно вплинула на акції МХП — їхня ціна зростала після оголошення.

Чому це важливо саме зараз

До повномасштабного вторгнення у 2022 році єврооблігації були досить типовим інструментом фінансування для великих українських компаній, але війна різко звела ці можливості нанівець. Тому випуск МХП — це не просто транзакція, а символ відродження доступу до світових ринків капіталу для українського бізнесу.

Це знакова подія, бо вона ламає багаторічну “стіну” між українським корпоративним сектором і глобальним ринком капіталу.

Чому це справді знаково

1.   Фактичне повернення доступу до ринку капіталу

Протягом кількох років українські компанії були де-факто відрізані від ринку єврооблігацій: спочатку через кризу та дефолтні ризики, потім через COVID-19, а з 2022 року — через повномасштабну війну рф проти України.

Інвестори вважали український корпоративний борг “неінвестованим”: не тому, що компанії слабкі, а через країновий ризик. Успішний випуск МХП означає: ринок знову готовий брати на себе цей ризик — принаймні вибірково.

2. Це не реструктуризація, а “живі” нові гроші

Важливий нюанс, який часто губиться: раніше були обміни, пролонгації, реструктуризації боргів, але новий ринковий випуск з реальним попитом — це інше. Тут інвестори добровільно зайшли в новий інструмент, оцінили ризики і погодилися на них за ринковою ставкою. Це і є ознака працюючого ринку, а не “фінансової реанімації”.

3. Орієнтир для всієї країни

Ставка, обсяг, структура угоди — усе це стає орієнтиром для інших українських компаній, дозволяє ринку сказати: “Добре, якщо МХП може залучати гроші за ~10–11%, то хто наступний і за якою ціною?” Без першої угоди ринок просто не відкривається. МХП у цьому сенсі — “криголам”.

 4. Сигнал не лише про МХП, а про Україну

Хоча формально це корпоративна угода, інвестори завжди дивляться ширше: макрофінансова стабільність, підтримка від МВФ та партнерів, прогнозованість державної політики, здатність країни обслуговувати зобов’язання навіть у період війни.

Тому цей випуск — непрямий вотум довіри до фінансової стійкості України загалом, а не лише до одного агрохолдингу.

5. Психологічний злам ринку

Фінансові ринки дуже інерційні й психологічні: “ніхто не виходить — бо ніхто не виходить”, “ризикований ринок — бо так прийнято думати”.

Після такої угоди з’являється інше мислення: “Виявляється, можна”. Це часто запускає ланцюгову реакцію: переговори та підготовку нових угод.

Якщо узагальнити в одному реченні – це знакова подія, бо вона вперше за роки довела, що українська компанія може в умовах війни повернутися на глобальний борговий ринок на ринкових умовах — і знайти реального інвестора.

Що це означає для українських інвесторів

1. Повертається логіка «ринок існує».

Для інвесторів (банків, фондів, заможних фізосіб) це сигнал: український корпоративний борг знову має ціну, а не просто «червоний прапорець».

2. Потенційне розширення інструментів

Якщо прецедент МХП підхоплять інші: з’являться корпоративні валютні інструменти; можливо — доступ до них через українських брокерів/банки; більше варіантів диверсифікації, а не «все в ОВДП». Це не означає, що завтра всі зможуть купити євробонди МХП, але вікно можливостей відкрилося.

3. Сигнал для ринку акцій – якщо компанія може рефінансувати борг — її акції менш ризиковані.

Що це означає для українських компаній

1. З’являється реальна альтернатива кредитам

До цього моменту варіанти були такими: банки (часто дорого і коротко), державні програми або ж «затягнути пасок». Тепер для великих, прозорих компаній з’являється шанс позичати напряму в інвесторів, отримувати довші гроші (5–7 років), а також знижувати ризик постійного рефінансування.

2. Вимога до якості бізнесу зростає

Прецедент — це не “зелена кнопка для всіх”. Ринок дуже чітко показав: доступ є лише для компаній з експортом, валютною виручкою, прозорою структурою і зрозумілим менеджментом; слабкі компанії не отримають вигоди автоматично. Тобто, або ти граєш за міжнародними правилами, або лишаєшся поза грою. Це оздоровлює корпоративний сектор.

3. Мотивація готуватися “на майбутнє”

Навіть якщо компанія не планує вихід зараз, вона почне приводити фінзвітність до стандартів, спрощувати структуру власності, будувати історію комунікації з інвесторами. Бо стало зрозуміло: ринок не мертвий — він просто дуже вибірковий.

Таким чином, для інвесторів це означає повернення вибору і логіки ціноутворення.
Для компаній — поява реального, але вимогливого джерела фінансування.
Для ринку загалом — злам психологічної блокади “Україна = закрито”.

Що стосується інших українських компаній, які б могли б згодом випустити єврооблігації, тут важливо одразу зробити чесне застереження: після МХП ринок не “відкрився для всіх”. Він відкрився для дуже вузького кола компаній, які одночасно проходять кілька жорстких фільтрів.

Хто майже точно не зможе зараз брати участь, так це:

– компанії без валютної виручки;

– девелопери;

– ритейл, орієнтований лише на внутрішній ринок;

– бізнеси з непрозорою власністю;

– компанії, які вже мали проблеми з боргами.

Для них ринок поки закритий об’єктивно, а не “через несправедливість”.

Якщо підсумувати: у найближчі 1–2 роки потенційних емітентів — 3–5 максимум. Це: агроекспорт, сировина та великі міжнародні групи. Все інше — після зниження країнового ризику, а не раніше.